Екскурсії по Житомиру та області

Програма 1
Романтичний Житомир
Під час автобусної екскурсії, Ви почуєте історії кохання відомих історичних персонажів, які пов’язані з нашим містом, від краєзнавця Мокрицького Г.П.:
Житомир – чоловік у поважному віці, привабливий, зелений і затишний. З усіх боків він оточив себе місцевостями-дівчатами, яких звуть: Мальованка, Смолянка, Крошня, Смоківка, Богунія, Корбутівка, Путятинка… Це романтичні «подруги» сивочолого Житомира. Не менш романтичні вулиці і бульвари, парки та схили до річок. Послухаймо захоплюючі романтичні історії відомих житомирян і житомирянок і не житомирян, але історії, пов’язані з містом над Тетеревом. І ми побачимо це старовинне українське місто під незвичайним і невідомим ракурсом.
1. Чацький – невдаха-закоханий чи вдалий просвітитель?
2. Роман Тургєнєва і Віардо: побачення у Житомирі.
3. Через всю Європу – до коханої (Оноре де Бальзак про шлях у Верхівню через Житомир).
4. Нерівний шлюб і геніальний син (Святослав Ріхтер і його батьки).
5. Таємне вінчання винахідника Можайського у Житомирі.
6. Житомирська дружина Довженка – палке кохання на все життя.
7. Притулок для Купріна із новою дружиною – Житомир.
8. Пік Юлії на Тянь-Шані і смерть у потязі коханої дружини Юлії академіка Липського.
9. Пам’ятник Пушкіну – граф Олізар – генерал Племінников – француз-режисер Вадим Роже – Брижит Бордо.
10. Мама Максиміліана Волошина – сильні німецькі гени із… Житомира.
11. Романтична житомирська історія кохання дружини Блока і дочки Мендєлєєва – невгамовної пані Любові.
12. Бєрдяєв – невтішна доля житомирської дружини філософа…
13. Булгаківський «Ларіосік із Житомира» втік у… «Дні Турбіних» від своєї дружини!
14. Шуба Мао-Дзедуна у подарунок житомирянці (Зоя Гайдай і житомирська жіноча гімназія).
15. Покровительниця Житомира – свята Анастасія-Римляна: життя і вічність
16. «Метеорологічне» подружжя Бржозовських.
17. Ад'ютант Гарібальді із Житомира (Анна Пустовойтова і Ярослав Домбровський).
18. Як Люція Руцинська викупила чоловіка із сибірської неволі?
19. Позашлюбний син Лєніна... народився у Житомирі? (Або про коханку вождя житомирянку Софію).
 
Програма 2
Вулиця Михайлівська
Михайлівська вулиця. Знаходиться в центральній частині міста. Як вулиця сформувалася у другій пол. ХІХ ст. Сучасна забудова сформувалася у другій пол. ХІХ - на поч. ХХ ст. З'єднує майдан корольова з вул. Київською. Довжина - 288 м.
Під час цієї екскурсії ви дізнаєтесь про:
першу назву - Пилипонівська вулиця;
житомирського купця Михайла Хаботіна, на кошти якого був споруджений і освячений храм на честь св. Михаїла Архистратига;
перший в місті сеанс кіноматографа, перші стаціонарні кінотеатри;
будівлю з концертним залом для Музичного товариства, а також приміщення з концертним залом для Товариства взаємного кредиту, де виступав знаменитий російський співак Федір Шаляпін;
будинок фабриканта Гілярія Трибеля;
та ще дуже багато цікавої інформації.
 
Трамваї Житомира
Житомирський трамвай - один з найстарших в державі. Його було пущено 22 серпня 1899 року.
Екскурсія розпочинається з відвідування музею ЖТТУ, де на Вас чекатиме цікава розповідь про історію житомирського трамвая, цікаві факти з його "біографії".
Потім Ви зможете прокататися у старовинному трамваї. На кожній зупинці краєзнавець буде розповідати Вам про назви вулиць нашого міста. Ви дізнаєтесь, чому саме таку назву отримала вулиця, які історичні персонажі пов’язані з нею.
 
Програма 3
ЖИТОМИР – МІСТО ДРЕВНЄ
У нашому Місті безліч дивних місць, які ми не помічаємо в щоденній метушні. Зупиніться на хвилину, прислухайтеся до музики Міста. Помилуйтеся його унікальним ландшафтом, доторкніться до його вічної краси.
Ми хочемо запропонувати Вам цікаву пішохідну екскурсію по Житомиру з тими, хто любить і знає це місто, для кого кожна вулиця, кожен будинок Міста - це жива історія, невіддільна від дня сьогоднішнього.
Під час цієї екскурсії ви дізнаєтесь про:
походження назви Житомир;
Житомирський замок;
підземні ходи;
пам'ятний знак 1100-річчя Житомира;
Кафедральний костьол;
Магістрат;
Хрестовоздвиженську церкву;
єзуїтську юридику;
підземну річку Рудавку;
Кафедральний собор.
 
Програма 4 
«УКРАЇНСЬКИЙ» ЖИТОМИР – «УКРАЇНСЬКИМИ» ОЧИМА
Тема цієї екскурсії, на перший погляд, викликає подив: а, яким же іще має бути місто в
самому центрі України?
Насправді Житомир відомий як історично багатонаціональне місто. Та ніхто ніколи не переймався метою побачити роль в його історії титульної нації, з’ясувати саме «українські» адреси, постаті, події…Їх виявляється чимало. На запланованому маршруті, екскурсанти «Патріота», як завжди, зроблять для себе багато відкриттів і побачать «український Житомир» – «українськими очима».
План екскурсії
Вул. Ольжича – анотаційна дошка Олегу Ольжичу
Вул. Маяковського – будинок барона Віттте (Леся Українка)
Ріг Подільської та Якіра.Успенська церква (Сциборський, Козубський, Величківський), місце будинку Іван Кочерга (будинок).
Вул. Якіра. Друкарня «Угера і Блоха».
Пл. Перемоги.
-  Волинська духовна семінарія. Видатні українські постаті.
-  Пам’ятник на могилі Сеника і Сциборського
Пл. Соборна. Історія гімну України.
Велика Бердиівська, 6. Український будинок в Житомирі і українські діячі.
Майдан Корольова:
- будинок Лейбенгарца (Косенко, Лятошинський);
- будинок міськради (Іван Кочерга);
- жіноча гімназія (мама Святослава Ріхтера – українка та Зоя Гайдай ).
- Вул. Велика Бердичівська:
- Козацький курінь(гетьманат)
- Центральна Рада.
- Новий Бульвар, 9а.
- Меморіальна дошка Олександру Шумському.
- вул. Пушкінська:
- меморіальна дошка Щорсу. Комдив не міфічний, а натуральний;
- старий театр Заньковецька, Саксаганський;
- вул. Лисенка будинок Катерберга (Фещенко-Чопівський);
- вул.. Пушкінська (будинок Липинського)
- вул. Лерментовська (будинок похідної групи О.Ольжича)
 
Програма 5
Тригіря
Корбутівка, Чуднівське шосе. Легенди про походження назви. Військові табори. Шпигуноманія у топоніміці. Тетерівка. Поселення доби неоліту, бронзи, слов'янське IV - VII ст. Корчма Альбіна. Село Корчак. Одне з найдавніших поселень регіону ІI-VII ст. Чуднівське шосе. Найдавніший паралельний сухопутній шлях водному (по Тетереву). Тетерів і його топонімічна історія. Грецький варіант топоніма ("Протертий крізь скелі").
Дениші. Село відоме під назвою Дунаєць з XVIII ст. Слов'янські поселення VI - VII ст. Батьківщина геолога, академіка Володимира Гавриловича Бондарчука, який був повоєнний час ректором Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.
Висока Піч. Маєток братів, меценатів Дуриліних. Спогади про залізоробне виробництво міністра УНР, професора Івана Адріяновича Фещенка-Чопівського, який проходив тут студентську практику. Дениші та Висока Піч - одні з перших в Україні центрів кустарної металургійної промисловості. Ще й досі у Житомирі в старих будівлях зберегаються чавунні сходи та інші конструкції з клеймом "Денишівський залізоробний завод", а в Житомирському краєзнавчому музеї - бюст Тараса Шевченка, відлитий в Денишах.
Старий шлях на Тригір'я. Дуб-велетень. Вік дуба більше 585 років. Споконвічний свідок історії, що бачив козаків Богдана Хмельницького, гайдамацькі загони. Висота більше 33 м. Пам'ятка природи державного значення. Дамба на Тетереві, скелі, санаторій "Дениші". Місце залізоробної фабрики бр. Дуриліних. У тамтешньому лісі, на чаруючих крутосхилах Тетерева, які здавен охрестили "Поліською швейцарією", залюбки відпочивали Олександр Купрін, Іван Кочерга, Арсеній Тарковський.
Тригір'я. Володіння дідичів Вороничів. Чоловічий монастир. Перша згадка датується 1613. Під його стінами боронилися полки козака К. Косинського, Івана Гонти. Недарма одне з урочищ під Денишами носить назву "Гонта". Історія монастиря. Тема окремої цікавої розповіді. Тут знімався кінофільм "Олеся" за відомою одноіменною повістю Олександра Купріна.
Нова дорога на Житомир
Дениші. З кінця ХІХ ст. належало родині відомих українських промисловців і меценатів Терещенків. Залишки палацу Терещенків, побудованого для Надії Федорівни Муравйової-Апостол у 1911 за проектом архітектора Павла Голландського. Окрема тема цікавої розповіді про родину Апостолів (гетьман України), Муравйових (видатний українсько-російський рід) та Федора Терещенка. Розповідь про палац, його архітектуру, обладнання, призначення. Палац - місце зустрічей численних нащадків Артемія Терещенка.
 
Програма 6 
ЗАМОК «РАДОМИСЛЬ»
Замок «Радомисль» — це один з найбільш масштабних історико-культурних проектів, здійснених в Україні за роки незалежності. Сьогодні тут міститься єдиний у світі Музей української домашньої ікони, зібрання якого налічує понад 5000 ікон ХVII – XX ст. з усіх регіонів України. В музеї представлені ікони народних і професійних іконописців, багатометрові домашні іконостаси, гуцульські складні і козацькі ковчеги, подорожні образи, ікони вирізані з дерева, відлиті з металу, написані на склі. Експозиція музею є найчисленнішою в Україні за останні 20 років, а сам музей – є найбільшим у своєму роді на теренах СНД.
 
Програма 7 
МАЄТКИ РОДИНИ ТЕРЕЩЕНКІВ
Яскравою зіркою на небосхилі України сяяла упродовж ХІХ - початку ХХ століть знаменита родина Терещенків - підприємців і промисловців, меценатів і благодійників. Створені ними заводи, цукрові плантації, побудовані за власний кошт школи, училища, інститути, лікарні, музеї, храми є дотепер неоціненним надбанням України. Помітний слід родина Терещенків залишила й на Житомирщині.
Маршрут:
Житомир → Івниця → Стара Котельня → Андрушівка → Червоне → Слободище → Турчинівка → Чуднів → Висока Піч → Тригір'я → Денеші → Житомир
Під час переміщення по маршруту "Маєтки родини Терещенків" Ви ознайомитесь:
м. Житомир
Коротке ознайомлення з історією знаменитого роду Терещенків, пояснення причетності з містом Житомир (за рахунок Олександра Ніколовиса Терещенка в місті було влаштовано притулок для поранених на фронті російсько-японської війни офіцерів).
с. Івниця
Залишки палацу барона де-Шодуара (XVIII — поч. XX ст.)– памятка садово-паркового мистецтва державного значення. Садиба датується другою половиною XVIII — початком XX ст. Французькі барони довгий час були власниками села, а про їх багатство навіть ходили легенди. Говорять, в маєтку Шодуарів захований скарб, який не знайдений до цих пір. Його шукають з 1919 року, коли помер останній представник знатного роду.
с. Стара Котельня
Костьол св. Антонія Падуанського (1786 р., барокко) - пам'ятка архітектури національного значення. Будівля церкви – це трьохнефна, чотирьохстовпна базиліка, яка має п'ятигранний пресбитерій і прямокутні сакристії, гвинтові дубові сходи. На півциркульне зведення з розпалубками перекривають центральний неф, хрестові зведення – бічні нефи. Прикрасою фасадів служать спарені пілястри іонічного ордена з гірляндами в капітелях, тосканські колонки фланірують арку головного входу в костьол. Пам'ятник архітектури обнесений цегляною огорожею, в північно-східному кутку якої розташовується трьохпролітна дзвіниця.
м. Андрушівка
Садиба Ніколи Артемовича Терещенка (XVII ст.). З кінця 17 століття Андрушівка належала польському роду Бержинських. Вони розбили тут парк та збудували палац. А в 1848 році в Андрушівці було зведено цукровий завод. Цей завод привернув увагу „цукрових королів” Терещенків і вони у 1869 році придбали підприємство. А разом з ним і маєток напівзбанкрутілих Бержинських та 18600 десятин землі (це майже те саме в гектарах). На замовлення Миколи (Ніколи) Терещенка палац Бержинських перебудували у стилі французького ренесансну. Він був долучений до величезної колекції палаців та маєтків терещенківського роду (Дениші, Турчинівка, Червоне, Ворзель та ін.). В Андрушівському палаці (як і в більшості інших) Терещенки не жили, це була їх заміська резиденція, а мешкали магнати у Києві.
с. Червоне
Замок Федора Ніколовича Терещенка (XIII ст.) - розкішна споруда виконана у стилі неоготики, подібному до англійської готики. Дві "замкові" вежі (одна двоповерхова, друга - одноповерхова), розташовані по обидва боки палацу і служили павільйонами. Всередині палацу особливої уваги заслуговував вестибюль зі сходами, викладеними білим мармуром, а також велика зала для балів з двома венеціанськими кришталевими люстрами. На жаль, від колишнього інтер'єру не збереглося майже нічого. Канули в Лету мармурові каміни, обшита деревом їдальня. Лише домашній театр гнилим вискалом посміхається до туристів.
Але найголовнішим фактом є те, що Микола Терещенко неподалік звів своє дитя та джерело прибутків - цукровий завод. Пізніше в ньому розташувалася авіамайстерня.
с. Слободище
Місце укладання Слободищенського трактату між Ураїною і Польщею про розрив союзу з Московським царством.
с. Турчинівка
Маєток Наталії Федорівни Терещенко (1900р., неоренесанс) - маєток був побудований Федіром Артемовичом Терещенко після чого був дарований своїй дочці Наталі Федорівні Уваровій. Вона і стала останньою господинею цього будинку. Після Жовтневої революції у 1917 році втративши чоловіка, графа Сергія Уварова, з його маєтку в Ємільчині (Житомирська область) вона перебралась в Турчинівку. Без прислуги. Тихо й скромно. Дозволяла собі хіба що верхові прогулянки по околицях. У 1918 році за нею пришли - заарештовувати. Подзвонили. Двері відкрила вона сама. Одягнена була в просте плаття, і її прийняли за прислугу. Зажадали покликати господиню. Наталія попросила почекати біля дверей, а сама вийшла через чорний хід, у якого був прив'язаний запряжений кінь, вскочила в сідло - і більше за неї в Турчиновке ніхто не бачив. Про подальшу долю Наталії Федорівни місцеві історики нічого не знають. Точніше, не знали. До приїзду в село Мішеля Терещенко (внук). Він-то і заповнив "пропуск" в їх розшуках. Виявляється, Наталія Уварова зуміла врятуватися і дістатися до Парижа.
с. Дениші
Палац Надії Федорівни Терещенко (1911р.)- залишки маєтка дочки Федора Терещенка Надії.
Заміський палац в Денишах не був родинною спадщиною Терещенків. Побудований у 1911 році Надією Федорівною, став місцем зустрічей численних нащадків Артемія Терещенка.
 
Програма 8 
ІСТОРІЯ КОХАННЯ ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАКА І ЕВЕЛІНИ ГАНСЬКОЇ
Париж, парижанки... Про це мріє чи не кожен турист. А ось великий француз, ім'я якого знають у всьому світі – Оноре де Бальзак, великий романіст, який написав багато книжок про кохання, про жінок, знайшов свою любов в Україні, на Житомирщині, в с. Верхівня Ружинського повіту.
«Я побачив малий Лувр, грецьку святиню, позолочену сідаючим сонцем», – такими були перші враження Бальзака від маєтку графині Ганської. «Просто важко собі уявити, які тут простори, яка родюча тут земля, яку ніколи не удобрюють і на якій щороку сіють пшеницю» – згодом написав він сестрі Лорі Сюрвіль. Свою сторінку в історії Бердичева Оноре де Бальзак залишив у 1850 році в костьолі св. Варвари взявши шлюб з Евеліною Ганською. Після одруження Бальзак написав: "Я одружився на єдиній жінці, яку кохав, яку кохаю ще більше, ніж раніше, і кохатиму до самої смерті…"
Під час екскурсії Ви відвідаєте та дізнаєтесь про:
с. Верхівня:
палац Ганських (1800 р.) / поєднується величність парадних залів і затишок невеликих світлих спалень;
музей Оноре де Бальзака (1959 р.) / заснований до дня 160-річчя з дня народження Бальзака;
флігель (1789 р.) / будинок управителя маєтку;
каплиця (1810 р.) / родинна усипальниця графів Ганських і Ржевуських;
винний погріб (1805 р.) / пивниця.
м. Бердичів:
костьол св. Варвари (1826р.) / 14 березня 1850 року о 7 годині ранку в ньому взяли шлюб відомий французький письменник-класик Оноре де Бальзак і місцева шляхтянка Евеліна Ганська;монастир-фортеця Босих Кармелітів (1627р.) / один з найвизначніших оборонних комплексів України і один з найбільш укріплених монастирів-фортець Європи;
заповідник/музей історії Бердичева (1926р.) / ознайомлення з історією Бердичева в семи експозиційно-тематичних залах. Унікальним експонатом музею є Євангеліє 1780 року видання, надруковане старослов'янською мовою. Його оклад виготовлено в друкарні кляштору Босих кармелітів;
 
Програма 9 
ЖИТОМИР ПІД ЧАС ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ
Під час цієї екскурсії Ви взнаєте багато цікавих фактів з історії нашого міста під час Великої Вітчизняної війни:
бомбардування міста;
створення винищувальних батальйонів і боротьба з диверсантами і паліями;
захоплення Житомира німецькими військами;
розстріли єврейського населення і створення єврейського гетто;
страти на території Сінного ринку;
табір військовополонених на Богунії;
втечі з табору;
підпілля міста;
ставка Гіммлера;
перше звільнення Житомира;
подвиг сержанта Хмельова;
повторне захоплення міста німецькими військами;
звільнення Житомира.
 
Програма 10 
ГУЛЬСЬКА МІНА (ЕКСКЛЮЗИВ)
Однією з найбільших військових фортифікаційних споруд Житомирської області був 7-й Новоград-Волинський укріплений район. Він простягнувся на 120 кілометрів і нараховував 216 довготривалих споруд. Вони в основному розташовані в одну лінію на правому березі річки Случ. В місці прориву німецько-фашистськими загарбниками укріп району під Гульськом знаходиться один з найцікавіших і найсильніших об’єктів у всій так званій «лінії Сталіна». Ним є укріплена група, яка складається з дотів № 417, 419, 420, 422 і, вірогідно, 418. В радянській фортифікації такі групи отримали назви «міна». Гульська «міна» поступалася за розмірами і вогневою підтримкою лише укріпленій групі Могильов-Ямпольського укріпрайону в Серебрії.
Під час екскурсії на Вас чекатимуть:
грандіозні фортифікації на глибині 10-15 м;
сотні метрів підземних коридорів і шахт;
кулеметні та артилерійські доти, броньований ковпак;
численні приміщення для особового складу (залишки котельні, душових, кухні та інш.)
Штурм “Лінії Сталіна” - приклади особистого героїзму та загального хаосу початкового періоду війни.
Мальовничі краєвиди Полісся, залишки давньоруського городища.
 
Програма 11  
КАМІННЕ СЕЛО + БУНКЕР СТАЛІНА
м. Олевськ
Ця екскурсія розпочинається з оглядової екскурсії по м. Олевськ. За історичними документами Олевськ вперше згадується в 1488 році. Назву міста пов’язують з іменем Овруцького князя Олега Святославовича, який жив і князював наприкінці X століття. Під час свого князівства Олег Древлянський заснував Олегове городище, яке згодом для скорочення почали називати Олегськ, а потім для спрощення вимови – Олевськ.
Також під час екскурсії ви побачите муровану церкву Св. Миколая 1596 року УПЦ Московського патріархату – класичний взірець укріпленого храму українського середньовіччя зі стінами товщиною майже в 2 метра та вузенькими вікнами-бійницями, римо-католицький костьол Воздвиження Святого Хреста в Олевську – доладний сучасний храм у самому центрі міста. Дізнаєтесь про Українську повстанську армію отамана Бульби-Боровця, про те як була проголошена Олевська Республіка.
Потім на Вас чекатиме державний заповідник «Камінне село», який знаходиться недалеко від містечка Олевськ. Воно цікаве не тільки будинками, що «cкам'яніли». Тут можна знайти «Божий слід, що cкам'янів». Говорять, що ступивши в нього босоніж, можна вилікуватися від хвороб. Можна також загадати бажання, яке неодмінно збудеться.
 
Легенда про Камінне село
«Камінне село» є однію з найунікальниших та найзагадковіших місцин України. Тож не дивно, що про Камінне село існує декілька легенд місцевих жителів. Сама назва «Камінне село», повязана з такою легендою: було собі в лісі багате село. Одного разу через це село йшов старий дідуган в убогому одязі. І от зупинився він коло одного двору, та попросив притулку у господаря. Той, глянувши на старого, махнув на нього рукою та мовив: «Іди собі, чоловіче, ніколи мені». Старий мовчки пішов далі. Вийшовши з села він озирнувся і село враз скам'яніло. Старий,насправді був самим Господом, що спустився на землю. Бог покарав злих людей, перетворивши їх разом з будинками на камінь. На одному з каменів, де він відпочивав, залишився величезний слід босої ноги.
За іншою легендою на місці Камінного села сталася битва між Богом та темними силами. Вона тривала досить довго і врешті Сатана був переможений. Там де це сталося, на камінні залишилися глибокі подряпини від пазурів Сатани. Бог же, повертаючись на небо, ступив кілька кроків по каменю і залишив відбитки.
Третя легенда розповідає, що на місті Камінного села чорти будували млин, але не встигли завершити роботу до світанку. З появою перших променів сонця чортовий млин розсипався і його залишки скам'яніли.
м. Коростень:
Військово-історичний об’єкт "Скеля" - це:
командний пункт довжиною 156 метрів, що налічує більше 30 кімнат, знаходиться на глибині 40 метрів під землею;
всі комунікації досі працюючі;
прекрасна колекція воєнних знахідок - зброя, особисті речі солдатів, макети ДОТів;
єдиний в Україні музей протигазів;
експонати із часів Чорнобильської катастрофи.
Коростенський укріпрайон займав оборону 182 кілометри і нараховував 456 ДОТів - потужнішої оборонної лінії на західному кордоні СРСР просто не існувало».
Секретний бункер побудований за проектом відомого генерала Дмитра Карбишова, який за основу використав стародавні древлянські підземелля.
Роботи над об'єктом «Скеля» розпочалися у 1928 році, закінчилися у 1935-37-х роках, велися вони у величезній секретності.
 
Програма 12 
МУЗЕЙ КОШТОВНОГО ТА ДЕКОРАТИВНОГО КАМІННЯ - БУНКЕР СТАЛІНА - МОНАСТИР КАЗАНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ
смт Володарськ Волинський:
На даному етапі поїздки Ви ознайомитесь з неповторними історичними фактами та об’єктами, якими гордитьсь не тільки Житомирщина, але й вся Україна.
Музей коштовного та декоративного каміння - один із відомих геологічних музеїв України і світу. В даний час мінералогічний музей налічує більш як 1 500 експонатів, які розміщені в 5 екпозиційних залах і характеризують мінерально-сировинні ресурси коштовного та декоративного каміння України. Сьогодні музей відомий як унікальне зібрання не тільки мінеральних камерних пегматитів Волинського родовища, а й зразки гірських порід і мінералів з усіх регіонів України і світу. Різноманітні за розміром, формою та забарвленням кристали берилу, гірського кришталю, цитрину, моріону, топазу, аквамарину, аметисту, флюориту та інших. Тут, і тільки тут, стовідсотково діє правило, що краще один раз побачити. Але навіть побувавши раз в музеї, ви захочете повернутися сюди знову, адже за один раз цю багатющу колекцію осягнути просто неможливо.
Також поза увагою не залишаються:
Кутузівський парк та пам’ятник Михайлу Іларіоновичу Кутузову – історична доля пов’язала в свій час Михайла Кутузова з Володарським краєм. Трапилося це ось за таких подій: 1793 правобережна Україна відійшла від Речі Посполитої до Російської імперії. Маєтностями краю та Горошками (смт. Володарськ-Волинський) тоді володів житомирський суддя Ігнатій Дубравський. Можливо він володів би ними і надалі, якби не став активним учасником польського повстання під проводом Тадеуша Костюшки. Повстання було розгромлене, Польща, як держава перестала існувати в 1795 році, а дані володіння Катерина ІІ конфіскувала й подарувала за свої славетні вікторії над турками Михайлу Іларіоновичу Голєніщеву-Кутузову. Хоча в Горошках він з’явився тільки в 1802 році і постійно перебував до 1805 року. Це пов’язано було з тим, що він не міг знайти спільної мови з новим імператором Олександром І, знаючи, що саме Олександр був причетний до вбивства свого батька імператора Павла І. Вийшовши у відставку та маючи багаточисельну родину (п’ять доньок), Кутузов зайнявся впорядкуванням фортечного комплексу, маєтку та господарськими справами. Він побудував цегляний завод, цегла якого пішла на відновлення другого ярусу валів. В 1803 році поруч з маєтком на лівому березі Ірші був побудований залізо ливарний завод – гамарня. Тут з місцевої болотної руди виливали ядра та гармати. Хочеться нагадати, що Волинь тоді була прикордонною територією, а в Європі тривали наполеонівські війни.
Саме з Горошок в 1805 році Михайло Іларіонович вирушив в Новоград-Волинський, де прийняв командування Подільською Армією. Таким чином, його опала завершилася. З Новоград-Волинського російські війська рушили на Аустерліц, де відбулася знаменита битва російсько-австрійських військ з Наполеоном Бонапартом. В Горошки Кутузов ще приїжджатиме в 1806, 1809, 1810 та 1811 роках. Саме з свого палацу (він був дерев’яним і знаходився в центрі сучасного Кутузівського парку), Кутузов пише численні листи до великої рідні. Ці листи пройняті батьківською любов’ю до доньок та дружини Катерини Іллівни. У них він повідомляє про своє здоров’я, вирішення господарських справ для покращення майнового стану сімейства.
Перебуваючи в Горошках в 1812 році, він отримав звістку про напад Наполеона на російську державу. Кутузов терміново виїжджає в Санкт-Петербург.
У 1813 році під час закордонного походу, в містечку Бунцлау славетний російський полководець, рятівник Вітчизни Михайло Кутузов помре. Його маєтності в Горошках відійдуть до молодшої доньки Дарії Опочніної.
У 1959 році в південно-західній частині парк був встановлений пам’ятник Михайлу Іларіоновичу на фоні дубів, ним же і посаджених. Зараз ми можемо бачити інший пам’ятник, що був встановлений в 2006 році на місці зруйнованого. Більшість туристів та екскурсантів фотографуються саме тут. Це можете зробити і ви.
Могила Трубецьких Василя та Олександри – за 300 метрів на південь від парку ми побачимо на старовинному кладовищі могилу Трубецьких Василя та Олександра. Так, вони належали саме до славетного роду Трубецьких, який бере початок XV століття. У цього князівського роду були великі полководці Російської держави, серед них полковник С.П. Трубецький, один із очільників повстання декабристів. Василь та Олександра в 1874 році стали власниками Горошківськогомаєтку. Більш відомою була Олександра Олександрівна Трубецька, яка активно господарювала в маєтку, володіла цегельним заводом, що був закладений ще Михайлом Кутузовим. Горошківським маєтком родина володіла до початку ХХ століття.
м. Коростень:
Військово-історичний об’єкт "Скеля" - це: командний пункт довжиною 156 метрів, що налічує більше 30 кімнат, знаходиться на глибині 40 метрів під землею;
всі комунікації досі працюючи.
 
Програма 13 

Екскурсія до м.Коростень :

  • об’єкт «СКЕЛЯ»
  • парк ім.Остовського
  • музей локомотивного депо
  • музей фарфора
  • краєзнавчий музей

Коментувати